Консультація психолога для батьків:

 «Перший раз у перший клас»

 

1.  Заздалегідь привчайте дитину до відповідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.

2.  Демонструйте любов до дитини незалежно від її оцінок у школі. Вона має відчувати, що дорога вам завжди, незважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке ставлення допоможе сформувати стійку по­зитивну самооцінку на все життя.

3. Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про шко­лу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Малюку важ­ко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама під­тримуватиме педагога, доньці чи сину буде набагато легше вві­йти в нову життєву ситуацію.

4.  Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими: «А моя доч­ка дві іноземні мови вивчає, на фортепіано грає!». Цілком можливо, що таке навантаження для неї надмірне, але вона не насмілюється вам заперечувати. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему особистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що йому справді потрібно, а що ні.

5.  Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про склад­ні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.

6.  Ураховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, пе­нал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, необхідно дати змогу зробити вибір із декількох представлених варіантів від­повідно до ваших фінансових можливостей.

7. Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось не­стандартне, скажімо, маленьку іграшку, — дозвольте! Батьки по­миляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей про­цес тривалий, особливо для шестирічок.

8. Ще до школи варто з'ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, до­помогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних результатів у тій справі, що по­добається саме йому, а не тільки вам.

9.  Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.

10. Розвивайте увагу, пам'ять, мислення малюка за допо­могою спеціальних вправ.

12. Учіть дитину висловлювати свої думки, переказувати опо­відання, мультфільми, події.

13.  Розвивайте дрібні м'язи рук за допомогою ліплення, ма­лювання, аплікацій, нанизування намистинок, складання пазлів тощо.

Виховання дисциплінованості у дітей

     Чимало батьків вагаються: чи така вже необхідна сувора дисципліна у процесі виховання дитини, і якщо так, то як її застосовувати? Як поєднати бать­ківську любов і суворі правила? У цьому питанні, як і в будь-якому іншому, важливе відчуття міри, інакше кажучи — дотримання золотої середини. Багато років тому переважна більшість батьків у ви­хованні своїх дітей дотримувалася принципу не­обмеженої активності. Вважалося, що це дає змогу повною мірою пізнавати світ, сприяє вільному екс­периментуванню. Система увійшла до педагогіки під назвою «виховання без стресів». Але сьогодні педагоги повертаються до консервативних методів, основою яких є дисципліна.

   Хоч як це парадоксально, але дітям теж потрібні порядок і правила поведінки — вони на них очі­кують. Виконання писаних і неписаних законів людського існування робить життя маленької лю­дини зрозумілим, передбачуваним, створює від­чуття безпеки.

    Дорослішаючи, малята інтуїтивно відчувають, що за батьківськими «не можна» прихована турбота про їхню безпеку, до­бробут. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищенішими за умов установленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати ці по­рядок та правила? Існує багато причин, але найголовніша — вони насправді повстають не проти правил і вимог, а проти засобів їхнього «впровадження в життя», тобто проти силових методів, авторитаризму. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дис­циплінованості?

    Для більшості дорослих діти є сенсом усього їхнього життя, виправданням шлюбу, тому вони відчувають до своєї дитини, особливо якщо вона єдина в сім'ї, хворобливе, надмірне почуття любові, й потребують від неї взаємних почуттів. Побоюючись тратити таке взаємне почуття, батьки намагаються виконувати будь-які примхи, не відмовляють ні в чому. Син чи донька, відчуваючи батьківську залюбленість і вседозволеність, ко­ристуються становищем і стають справжніми домашніми ти­ранами. Дехто навіть погрожує, що перестане любити батьків. А ті готові дозволити все, що завгодно, аби не втратити таку потрібну любов.

    Інша крайність — сім'ї, в яких батьки зловживають суворими дисциплінарними заходами для того, щоб не розпещувати сво­їх дітей. При цьому одні з них застосовують систематичні, да­леко не завжди розумні заборони, інші, дратуючись, переходять на крик, різкий вимогливий тон, треті — вважають прийнятним навіть фізичне покарання. У таких сім'ях діти стають осла­бленими, замкненими, сором'язливими. Усім довкола здається, що ці малята постійно очікують суворого зауваження чи уда­ру, адже вони стають відкритими для агресії. Можливий і зво­ротний бік: діти самі стають агресивними і намагаються у ста­ні роздратування розпочати бійку зі старшими. За принципом ланцюгової реакції злість і образа поширюється як на дітей, їх­ніх батьків, так і на решту людей довкола, що безумовно шкід­ливо.

     Для дотримання дисципліни неможливо обійтися без за­борон та обмежень, але в розумних межах. Установлювати заборони треба таким чином, щоб дитина чітко знала, чого робити не можна і що можна робити замість забороненої дії.  Обмеження та заборони треба встановлювати чітким, рішучим, діловим тоном, обов'язково спокійним, не ображаючи дитину, не принижуючи її гідності. Доцільно використовувати безособові звернення, оскільки малята легше погоджуються і обмеженнями, які стосуються не їх особисто, а багатьох ді­тей і навіть дорослих. Наприклад, якщо використати фра­зу: «Перед обідом солодкого не їдять», — дитина спокійніше її сприйматиме, ніж почувши: «Я не дозволяю тобі їсти со­лодощі перед обідом».

     Установлюючи заборону, батькам варто вказати на розуміння дитячих бажань: «Я розумію, що ти хочеш погуляти ще годинку, я б теж не проти, але час іти додому, займатись іншими спра­вами».

    При забороні того, чого не можна робити зараз, необхідно обов'язково проговорити, коли це можна буде зробити іншим разом, наприклад: «Зараз уже пізно дивитися телевізор, час ля­гати у ліжко. А от завтра ти зможеш побачити свій улюблений мультик».

   З якими заборонами для дотримання дисципліни батькам доводиться стикатися найчастіше? Більшість пов'язані з об­меженням фізичної активності. Усім нам нерідко доводилося чути: «Не бігай», «Не лізь — упадеш», «Не крутися! Сиди спо­кійно», «Не йди у калюжу».

 

    Але ж дітям фізично необхідно бігати, стрибати, рухатися... Моторні функції організму пригнічувати не можна у жодному разі, оскільки це призводить до виникнення в дитини напру­женості, поганого настрою, навіть агресивності. Малятам тре­ба виплескувати свою нестриману енергію, тому до заборон ру­хової активності слід підходити зважено, знаходити час і місце, де можна бігати, грати у рухливі ігри, кататися на велосипеді чи на роликових ковзанах.