Терпіння та творчість, завзятість та перемога - головні етапи в роботі логопеда".

                                         ОНОВЛЕННЯ ДИДАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Розвиток зорово-просторового сприйняття

і наочно – образного мислення

Напрямки роботи і зразкові завдання:

1. Ознайомлення з основними геометричними фігурами, величиною (коло, квадрат, трикутник, овал, ромб, шестикутник; широкий – вузький, довгий – короткий і т. п.);

2. Ознайомлення з просторовими відносинами й поняттями, що їх позначають (над – під, спереду – позаду, право – ліво і т. д.);

Примірні вправи:

• «Вгадай, що задумано?» - один з дітей описує задуманий предмет, а інший повинен здогадатися, що це за предмет.
• «Здогадайся, що намалював художник?» - аналогічна гра. Дорослий описує дітям малюнок наступним чином: «Художник намалював великий квадрат. Усередині нього - квадрат поменше, який поділив двома лініями хрест - навхрест на чотири частини. До великого квадрату домалював зверху трикутник кутом догори. Що це?» (Будиночок).
• Корисні ігри на запам'ятовування поєднань різних геометричних форм, які пропонуються візуально. (Зразок поєднання геометричних форм: в центрі зображено квадрат, ліворуч і праворуч від нього – по одному овалу, зверху і знизу від нього – по одному трикутнику).

Розвиток навичок уявного переміщення і трансформації зорових образів:

Бажано використовувати такі вправи, як складання картинок, розрізаних на декілька частин, завдання на домальовування («Домалюй півовал до будь-якого предмета»).

 Формування навичка схематичного зображення просторових відносин:

Дітей в ігровій формі навчають, спираючись на «карту-шлях», орієнтуватися в лабіринті. З тією ж метою використовують гру «Куди сховалася лялька?», в якій дитина відшукує в іграшковій кімнаті заховану ляльку за допомогою плану цієї кімнати, де це місце позначене. Подібні вправи полегшують згодом засвоєння схем фонетичного, морфологічного і граматичного аналізу.

Формування зображувально - графічних здібностей

• Штрихування за контуром, обведення, змальовування геометричних фігур;
• домальовування незакінчених малюнків (коло, трикутник, жук);
• малювання з натури з метою зобразити як можна більше деталей;
• домальовування малюнків з відсутніми деталями (даються закінчені зображення, але з відсутніми деталями);
• відтворення фігур і комбінацій декількох фігур по пам'яті;
• Лист літер і слів на шаблонах. (Виготовляється шаблон для рукописного шрифту за допомогою якого  дитина відпрацьовує рухи для зображення букв.

Розвиток

функції послідовності

Використовуються наступні ігри та вправи:

• скопіювати ряд, що складається з фігур різного кольору, розташованих у певній послідовності;
• «Збери намисто» (нанизати, розфарбувати), що відрізняються за кольором або формою: за зразком (3 – 6 елементів), по пам'яті (2 – 6 елементів);
• «Що змінилося?» (по пам'яті виявити зміну послідовності) – 3-6 елементів;
• відстукивання ритмів на слух або за графічною схемою;
• відновлення порядку фраз в оповіданні;
• відновлення порядку слів у фразі;
• відновлення порядку звуків у слові.

Розвиток уваги

(концентрація, розподіл і переключення)

У роботі з розвитку уваги необхідні вправи, спрямовані на формування як зорової, так і слухової уваги. Основний акцент слід робити на формуванні довільної регуляції уваги.

Рекомендуються наступні завдання:

1. тривале сортування і нанизування намистинок;
2. простежування поглядом лінії від її початку до кінця, коли вона переплітається з іншими лініями («Хто з ким говорить по телефону?»);
3. «Синхронний рахунок». Порахувати кількість зображень 2-х видів (метелики і кульки або кружечки й палички), не звертаючи уваги на інші предмети, зображені на картинці;

Профілактика порушень писемного мовлення та читання у дітей дошкільного віку повинна здійснюватися із застосуванням комплексного та системного підходів, з урахуванням структури мовленнєвої проблеми.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.

Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

· Розминати пальцями пластилін, глину.  

· Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.  

· Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

· Стискати та розтискати кулачки.

· Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

· Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

· Показувати окремо тільки по одному пальчику.

· Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

· Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

· Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

· Нанизувати великі ґудзики на нитку.

· Зав’язувати вузлики на мотузці.

· Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

· Закручувати шурупи, гайки.

· Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

· Складання матрьошок.

· Малювання у повітрі.

· Ігри з піском, водою.

· Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

· Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,

Цей пальчик – моя бабуся,

Цей пальчик – мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький – я,

Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока

Кашу варила

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив

І нічого не поїв.

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

Скаче зайчик другий.

 (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали,

Свіжу моркву натирали

Ми капусту посолили,

З неї соку надушили.

 (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята

Іде коза рогата,

Коза бородата,

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить.

 (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок

На дверях замок висить,

Ми його відкриєм вмить.

Постукали, покрутили

І легесенько відкрили.

 (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.) 

ПОРАДИ ДЕФЕКТОЛОГА

батькам щодо взаємин з дитиною із особливими потребами

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки.

Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею:

• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами- це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати вами.
• Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості - хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
• Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Використання пісочної терапії в логопедичній роботі.

Пісочна терапія - гра з піском, як спосіб розвитку дитини.

Гра з піском - це природна і доступна для кожної дитини форма діяльності. Дитина часто словами не може висловити свої переживання, страхи, і тут їй на допомогу приходять ігри з піском. Програючи ситуації за допомогою іграшкових фігурок, створюючи картину власного світу з піску, дитина звільняється від напруги.

А найголовніше - вона набуває безцінний досвід безлічі життєвих ситуацій. Ігри з піском стабілізують емоційний стан дитини, вчать її прислухатися до себе і проговорювати свої відчуття. А це сприяє розвитку мовлення, довільної уваги і пам'яті.

Ігри з піском різноманітні:

Ø навчальні ігри забезпечують процес навчання читання, письма, рахунку, грамоти;

Ø пізнавальні ігри дають можливість дітям дізнатися про різноманіття навколишнього світу, про історію свого міста, країни ;

Ø проективні ігри відкриють потенційні можливості дитини, розвивають її творчість і фантазію.

Ігри з піском:

Ø розвивають тактильно-кінетичну чутливість і дрібну моторику рук;

Ø знімають м'язову напругу;

Ø допомагають дитині відчувати себе захищеною, в комфортному для неї середовищі;

Ø розвивають активність, розширюють життєвий досвід;

Ø стабілізують емоційні стани, поглинаючи негативну енергію;

Ø долають комплекс «поганого художника», створюючи художні композиції з піску за допомогою готових фігурок;

Ø розвивають творчі (креативні) дії, знаходять нестандартні рішення, що призводять до успішного результату;

Ø вдосконалюють візуально-просторове орієнтування, мовні можливості;

Ø сприяють розширенню словникового запасу;

Ø допомагають освоїти навички звуко - складового аналізу і синтезу;

Ø дозволяють розвивати фонематичний слух і сприйняття;

Ø сприяють розвитку зв'язного мовлення, лексико-граматичних уявлень;

Ø допомагають у вивченні букв, освоєнні навичок читання і письма.

Грати з піском можна не тільки на вулиці, але і в логопедичному кабінеті. Часткове перенесення логопедичних занять в пісочницю, дає більший виховний і освітній ефект, ніж стандартні форми навчання.

Заняття з використанням прийомів пісочної терапії  доцільно проводити у формі індивідуальних занять або малими групами, що дозволяє кожній дитині стати активним учасником творчого процесу, створенню зв'язного висловлювання.

Вправи з піском, які використовуються на логопедичних заняттях:

Ø Покладіть долоні на пісок, закрийте очі, відчуйте, який він. Відкрийте очі, розкажіть, що ви відчували;

Ø Зробіть те ж саме, повернувши долоні іншою стороною. Розкажіть про свої відчуття;

Ø Ковзати по поверхні піску, як змійка або як машина;

Ø Пройтися долоньками, як слон, як маленьке слоненя, як швидкий зайчик;

Ø Залишити відбитки долоньок, кулачків, ребер долонь;

Ø Створити візерунки і малюнки - сонечко, метелик, буква А або ціле слово;

Ø «Пройтися» кожним пальчиком правої і лівої руки по черзі;

Ø Просіяти пісок крізь пальці або щіпкою висіяти доріжку з контрастного за фактурою піску;

Ø Розкласти на піску різні за структурою та розміром камені і природні матеріали;

Ø Провести фігурку по пісочним доріжках-лабіринтах;

Ø Порахувати камінчики і вирішити на піску математичну задачку;

Ø Викласти геометричну фігуру;

Ø Просіяти пісок через сито;

Ø Намалювати візерунок пензликом або паличкою.

Пісок дозволяє довше зберегти працездатність дитини. Помилки на піску виправити простіше, ніж на папері. Це дає можливість дитині відчувати себе впевненою та успішною.

Досвід роботи показує, що використання пісочної терапії дає позитивні результати:

- у дітей значно зростає інтерес до логопедичних занять;

- діти відчувають себе більш успішними, впевненими;

- підвищується мотивація мовного спілкування;

- розвиваються первинні вимовні вміння і навички;

- поповнюється і активізується словник;

- коригується граматичний склад мови, зв'язне мовлення;

- розвивається дрібна моторика, зорове сприйняття;

- формуються навички читання і письма.

Пісочна картина, створена дитиною, містить багату інформацію про її внутрішній світ.

Розвиваючи дитину із затримкою психічного розвитку скористайтесь такими порадами:

. • Усуваючи відставання у розвиту дитини, звертайте увагу на всю її психічну сферу. Мовлення, процеси пізнавальної діяльності (увага, сприймання, різні види пам’яті, мислення) взаємопов’язані. Розвиток одних процесів відбувається на основі інших, які, окрім того, можуть формуватися раніше; якість їх перебігу також залежить один від одного. Ось чому тренування у запам’ятовуванні, до якого часто вдаються батьки з метою поліпшити пам’ять дитини, не приносить очікуваного результату, оскільки воно базується на механічній пам’яті, яка мало позначається на розумовому розвитку дитини. Те, що дитина запам’ятала механічно, а не усвідомила і осмислила, рідко їй знадобиться. Це саме стосується й уваги. Часто дитина не може зосередитися на завданні, бо не розуміє його. Отже, для розвитку пам’яті, уваги, потрібен розвиток мислення. Звичайно, мислення проходить складний шлях розвитку, і його відставання на якомусь етапі може негативно позначитися у подальшому на формуванні інших психічних процесів. Тому дуже часто роботу з дитиною слід починати із збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які у свій час дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами

•Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу. Під час занять з малюком потурбуйтеся, щоб навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. Водночас, той, хто займається з дитиною, і сам не повинен відволікатися сторонніми справами; слід бути терплячим, доброзичливим, вимогливим до дитини. Відзначайте її найменші спіхи та заохочуйте до виконання.

 •Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону, мікрохвильових печей тощо. •Тривалий час дитина із затримкою психічного розвитку потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

• Заняття з дитиною доцільно проводити у вигляді гри. Треба пам’ятати, що у дошкільник, особливо із затримкою психічного розвитку, ще не в змозі цілеспрямовано навчатися, він навчається у грі.

Гра дитини із затримкою психічного розвитку.

У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку. Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігорТому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами). Як навчати дитину гратися. Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу. Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені. 

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»

Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»

Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка»

Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»

Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово  тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»

Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»

Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»

Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»

Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»

Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»

Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»

Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»

Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння  і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»

Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»

Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»

Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»

Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

                                                  МЕТОДИ РОБОТИ З СІМ’ЯМИ, В ЯКИХ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ ІЗ АУТИЗМОМ

            Аутизм – це особливе порушення психічного розвитку. Найбільш яскравим його проявом є порушення розвитку соціальної взаємодії, комунікації з іншими людьми, що не може бути пояснено просто зниженим рівнем когнітивного розвитку дитини.                       Інша характерна особливість – стереотипність у поведінці, що виявляється в прагненні зберегти постійні звичні умови життя, опорі найменшим спробам змінити будь-що в оточенні, у власних стереотипних інтересах і стереотипних діях дитини, у її пристрасті до тих самих об'єктів.

Форми і методи роботи з сім’єю, яка виховує дитину з аутизмом:

1) психотерапевтичні методи (у формі групової, сімейної або індивідуальної роботи);

2) спільна підготовка та проведення дитячих свят;

3) групи спілкування та взаємодопомоги батьків;

4) консультації, лекції, семінари щодо індивідуальних особивостей дитини та оптимальних умов її розвитку.

             Вчені пропонують спрямувати зусилля на корекцію поведінки дитини з аутизмом, її навчання і соціалізацію. Основна мета такої корекції – дати дитині можливість вийти у великий світ людей. Це є одним із основних завдань, які ставить перед собою соціальна робота у допомозі сім’ям, в яких виховують дітей з особливими потребами, зокрема з аутизмом. Оскільки соціалізація дитини починається саме у сім’ї, то й проводити соціально-педагогічну роботу потрібно не лише з дитиною, а з усіма разом – із її сім’єю. 

Сильні сторони  дітей з синдромом Дауна

Відмінне зорове сприйняття, увага до деталей

З перших днів занять малюкові потрібно показувати картки з цифрами і предметами, називаючи їх. В день потрібно вивчати 2-3 нових поняття — цього цілком достатньо. І вся подальша навчання спиратиметься на наочні посібники, якісь знаки / позначення і жести.

Вчаться на прикладі дорослих і дітей відповідного віку

Уважно стежте за своїми діями і словами — дитина з синдромом Дауна повторює все за оточуючими. Якщо потрібно прищепити якийсь навик йому, то просто самі демонструйте правильний порядок дій. Тільки врахуйте, що повторювати доведеться свої дії неодноразово, малюк з синдромом Дауна не відразу все запам'ятовує.

Швидко вчаться читати

Діти з синдромом Дауна можуть вивчити текст і навіть користуватися ним, тому вчіть їх вітатися, прощатися з людьми, висловлювати свої прохання. Відмінним «підкріпленням» стане демонстрація дії жестами.

Художні таланти

«Сонячні дітки» люблять співати і танцювати, виступати на сцені, писати вірші. Тому фахівці часто використовують для їх розвитку арт-терапію — малювання, ліплення з пластиліну і глини, розпис по дереву та інші напрямки.

Спортивні досягнення

Чи знаєте ви, що в параолімпійських іграх відмінних результатів досягають плавці, гімнасти і бігуни з синдромом Дауна? Такі діти починали свій шлях з звичайних занять фізкультурою, які вони виконують із задоволенням.

Відмінно освоюють комп'ютер

Цей навик може стати основою для майбутньої професії — люди з синдромом Дауна успішно трудяться на ниві IT -технологій.

Крім перерахованого вище, діти з синдромом Дауна дуже тонко відчувають оточуючих, їх емоції, швидко розпізнають фальш. Тому потрібно оберігати їх від негативних емоцій — не спілкуватися з людьми, які відчувають до малюка жалість або огиду.

                                                         Корекційна робота з дітьми       дошкільного віку .

                     Загальний недорозвиток мовлення – як одна із форм мовленнєвої аномалії у розвитку дітей.

При нормальному мовному розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутою фразовою мовою, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотвору і словозміни. До цього віку повністю формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу і синтезу.

Загальний недорозвиток мовлення − це різні складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до звукової та смислової сторони.

Виділяють три рівні мовленнєвого недорозвитку.

І рівень характеризується відсутністю мови (так звані "безмовні діти"). Діти цього рівня для спілкування користуються белькотінням, звуконослідуванням, окремими іменниками і дієсловами побутового змісту, обривками речень, звукове формування яких нечітке і нестійке. Нерідко свої промовляння дитина підкреслює мімікою і жестами. У дітей із нормальним інтелектом, на відміну від дітей олігофренів, пасивний словник значно перевищує активний. Характерним для дітей цього рівня є використання однослівних речень. Фонематичний слух грубо порушений. Завдання зі звукового аналізу слів дітям цього рівня незрозумілі.

ІІ рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується тим, що крім жестів і белькотіння з'являються хоч і перекручені, але й постійні загальновживані слова. ("Алязай. Діти алязай убиляют. Капутн, лідоме, лябаки." − Урожай. Діти урожай збирають. Капусту, помідори, яблука.) Починається розрізнення деяких граматичних форм, але лише по відношенню до слів із наголошеними закінченнями. Форми числа, роду і відмінка не несуть для таких дітей смислорозрізненої функції. Словозміна носить випадковий характер. Слова нерідко вживаються у вузькому значенні, рівень мовного узагальнення дуже низький. При відтворенні слів грубо порушується звуконаповнюваність: спостерігаються перестановки складів, звуків, зміни і уподібнення складів, скорочення звуків при збігу приголосних. Діти 2 рівня ЗНМ не підготовлені до оволодіння навичками звукового аналізу і синтезу.

III рівень мовленнєвого недорозвитку характеризується наявністю розгорнутої фразової мови з елементами лексико-граматичного і фонетико-фонематичного недорозвитку. Діти цього рівня вступають у контакт із оточуючими,  але  лише  у  присутності  батьків,  які вносять певні пояснення. (" Мамой іздиля асьпак" − З мамою їздила в зоопарк).

Характерним є недиференційована вимова звуків (свистячих, шиплячих, африкатів і сонорних). Разом із тим діти уже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складносурядні і складнопідрядні речення. Не затрудняються у назві предметів, дій, ознак, якостей і станів, добре відомих їм із життєвого досвіду.

У всіх дітей із ЗНМ завжди спостерігається порушення звуковимови, недорозвиток фонематичного слуху, помітне відставання у формуванні словникового запасу і граматичної будови.

ЗНМ спостерігається і у різних категорій особливих дітей: олігофренів, із затримкою психічного розвитку, алалією, дизартрією, ринолалією, заїканням.

Напрями корекційної роботи при ЗНМ

Корекційне навчання передбачає розвиток кола знань і уявлень про навколишній світ, розширення словника, розвиток зв'язного мовлення, звукового аналізу та синтезу, мовленнєвих умінь і навичок, які повинні бути засвоєнні дітьми.

Кожен рівень мовленнєвого недорозвитку має свої напрями роботи із дітьми - логопатами. Так, корекційна робота із дітьми, що мають ЗНМ 1 рівня включає в себе:

1) розвиток моторики (загальної, дрібної, артикуляційної);

2) розвиток розуміння мовлення;

3) розвиток наслідування;

4) розвиток зорової та слухової уваги та пам'яті.

Із дітьми,що мають ЗНМ 2 рівня проводиться наступна робота:

1) розвиток звукової сторони мовлення;

2) розвиток складової структури;

3) розвиток просодики;

4) розвиток граматичної будови;

5) розвиток фразового мовлення.

ЗНМ 3 рівня :

1) практичне засвоєння засобів мовлення;

2) удосконалення зв"язного мовлення;

3) формування правильної культури мовлення;

4) підготовка до навчання грамоти.

Корекційна робота з дітьми з порушенням мовленнєвого розвитку  спрямована на подолання мовленнєвих і психофізичних вад шляхом проведення індивідуальних, підгрупових, фронтальних, логоритмічних занять. 

На індивідуальних заняттях  доцільно  проводити роботу з:

• розвитку артикуляційної моторики;

• постанови звуків;

• розвитку фонематичного сприймання;

• корекції порушених функцій з урахуванням можливостей кожної дитини.

Артикуляційні вправи пов'язані з певною лексичною темою (наприклад, «Птахи», «Тварини») та іграми. Діти перетворюються на героїв казок, звірят, і таким чином розвивається уява, творча фантазія, відпрацьовується виразність мовлення, змінюється мускулатура.

Щоб запобігти швидкому перевтомленню дитини, необхідно чергувати завдання, використовувати якомога більше наочного матеріалу, давати можливість діяти самостійно: розкласти картинки, зібрати предмети та ін. 

Для підгрупових занять  проводиться робота  з:

• автоматизації звуків, 

• розширення словника, 

• розвитку зв'язного мовлення.

До кожного заняття з ознайомлення із лексико-граматичними формами мови включаємо завдання, які сприяють формуванню психофізичної сфери дітей. Це психогімнастика, релаксація, ігри на розвиток дрібної моторики, голосові й дихальні вправи, ігри на концентрацію та переключення уваги.  

На фронтальних заняттях вивчаються тільки ті звуки, які правильно вимовляються усіма дітьми ізольовано і у полегшених фонетичних умовах. Фронтальні заняття проводяться в декілька етапів. Усі вони тісно пов'язані між собою і взаємозумовлені.

Організаційно-сюжетна основа фронтальних занять може бути різноманітною. 

Можна використовувати наступний матеріал:

• казкові сюжети;

• елементи фольклору;

• літературні персонажі;

• відомі та вигадані ігри;

• елементи сюжетно-дидактичної гри;

• сюжетні та пейзажні картини;

• сюжети та герої мультфільмів.

Отже, такі елементи направлені на всебічний, гармонійний розвиток дитини і доповнюють зміст заняття.

Креативні методики малювання як засіб корекції ЗНМ

Спілкування з дорослим є основним джерелом розвитку дитини, і саме завдяки творчій співпраці з малюком можна досягти успіху. Заняття з малювання, особливо в разі використання креативних методик, відкривають великі можливості не тільки для розвитку творчого мислення, уяви та фантазії, але й дають змогу виконувати важливі корекційні завдання:

• розвиток моторики;

• розвиток мовленнєвого дихання;

• розвиток слухо-мовленнєвої уваги та пам'яті;

• збагачувати лексичний запас дитини;

• закріплювати вимову поставлених звуків;

• закріплювати правильне вживання лексико-граматичних категорій.

Техніка плямографії. Казка "Чарівні плями"

Піпеткою на аркуші наносимо пляму, потім за допомогою трубочки для коктейлю дмухаємо пляму у різні боки. Пензликом або пожмаканим папером домальовуємо різні деталі.

Техніка "Пальцевий живопис". Казка "Як пальчики та фарби стали друзями"

Дитина вмочує в фарбу ребро долоньки, долоньку чи пальчики і віддруковує на папері необхідний малюнок.

Техніка ниткографії. Казка "Клубочок-художник"

Аркуш паперу складаємо вдвічі, потім розгортаємо і в середину однієї із сторін аркуша укладається нитка, наполовину змочена у фарбу. Чистий кінець нитки виводиться назовні. Притискаємо аркуш паперу один бік до одного і тягнемо за нитку.